Педагогічний  контроль  є  невід’ємною  частиною  процесу освіти та професійної підготовки фахівців. Він має знаходитися в органічному зв’язку з іншими елементами педагогічної системи, не замінюючи дидактичні засоби навчання, а допомагаючи виявити  досягнення  і  недоліки  цього  процесу.  Контроль  є взаємопов’язаною діяльністю викладача та суб’єкта навчання – студента, абітурієнта, учня тощо. Контроль і оцінка знань виконують  одночасно  функцію  перевірки  засвоєння  і  практичного застосування  суб’єкта  навчання  одержаних  під  час  навчального процесу знань, а також функцію стимулювання, морального заохочення  за  рахунок  участі  в  своєрідному  інтелектуальному  змаганні.  Практика довела, що найбільш коректним засобом вимірювання  рівня  знань  суб’єкта  навчання  є  тест.  У  деяких  країнах тести  взагалі  усунули  традиційні  форми  контролю  –  усні  і письмові іспити і співбесіди. Тест – це набір взаємозв’язаних тестових  завдань,  що  дозволяють  оцінити  відповідність  знань учня експертної моделі знань наочної області. Звичайно, можна сказати, що тести тестові питання дозволяють досить надійно перевірити знання, а рівень сформованості умінь, професійного мислення  майбутнього  фахівця  за  допомогою  педагогічних тестів  можливо  перевірити  тільки  опосередковано.  Але  вони мають  значно  більше  плюсів.  Зокрема,  можна  стверджувати, що тестові іспити підвищують якість оцінки знань тих суб’єктів навчання і підіймають рівень навчально-методичної роботи кафедри. Узагалі  у  науковому  світі  тестом  називають  невелике стандартизоване  випробування,  метою  якого  є  отримання  за невеликий період часу істотної інформації про ознаки конкретного об’єкту з метою виявлення у нього наявності або ступеня виразу певної властивості або якості. Властивості людини під-даються тестуванню у психології, медицині, педагогіці, в певних областях професійної діяльності. У цих випадках говорять відповідно  про  психологічні,  медичні,  педагогічні,  професійні тести.  Разом  і  з  тим,  тестуванню  може  піддаватися  не  тільки людина,  а,  наприклад,  технічний  пристрій.  У  цьому  випадку говорять про технічний тест. Для перевірки знань у педагогіці використовується  один  з  різновидів  тестів,  що  набув  назву тесту досягнень (Achievement test). Це стандартизований тест, побудований на навчальному матеріалі і призначений для оцінювання  рівня  оволодіння  суб’єкта  навчання  навчальними знаннями.  Завдяки  своєї  чисельності  та  різноманітності  тести досягнень відносяться до найчисленнішої групи психодіагностичних методик. Ці тести є психодіагностичними методиками вимірювання  та  оцінювання  досягнутого  рівня  розвитку  здібностей, умінь та знань. Тести  досягнень  (на  відміну  від  широко  відомих  тестів інтелекту)  віддзеркалюють  не  стільки  вплив  накопиченого досвіду  і  загальних  здібностей  на  поведінку  та  розв’язування певних завдань, скільки вимірюють вплив спеціальних програм навчання  на  ефективність  навчання  за  певним  комплексом знань,  формування  різних  спеціальних  умінь.  Таким  чином, тести досягнень орієнтовані на оцінку досягнень суб’єктів навчання  після  завершення  навчання.  Крім  того,  особливістю останніх є їх спрямованість на вимірювання досягнень суб’єктів  навчання  у  досліджуваної  галузі  безпосередньо  у  момент тестування, в той час як дослідження загальних здібностей передбачає у певній мірі і прогнозування наступної критеріальної діяльності та майбутнього розвитку. До тестів досягнень належить і найбільш коректний засіб педагогічних вимірювань – педагогічний тест. Під педагогічним тестом розуміють систему взаємопов’язаних предметним змістом завдань специфічної форми, що дозволяють оцінювати структуру і вимірювати рівень знань. За допомогою тестів здійснюється тестування. Тестування – це процес оцінки відповідності особистої моделі знань суб’єкта навчання експертній моделі знань. Головна мета тестування – виявлення  невідповідності  цих  моделей  (а  не  вимірювання рівня знань), оцінка рівня їх невідповідності. Тести складаються з набору тестових завдань. Тестове завдання – це частина тесту, за якою особа, яка проходить тестування, під час тестування здійснює окрему дію, а її результат фіксується у формі окремої відповіді. Тобто це окреме завдання (питання), на яке потрібно дати відповідь. У тестології синонімом для тестового завдання є також терміни «тестовий пункт», «тестова стаття», «питання» (у тестах-опитувальниках), інколи «субтест». Деякі відомі фахівці, зокрема, В. Аванесов, включають до визначення тестового  завдання  вимогу  відповідності  його  певним  статистичним вимогам: деякому рівню складності, достатню варіацію тестових  балів  у  осіб,  які  проходять  тестування,  за  результатами виконання завдання, додатною кореляцією їх відповідей з їх тестовими балами тощо. В. Аванесов пропонує висувати до тестового завдання такий набір вимог.

Вимоги до тестових завдань
  1. стислість;  
  2. технологічність; 
  3. правильність форми;  
  4. коректність змісту; 
  5. логічна форма висловлювання;  
  6. подібність правил оцінки відповідей;  
  7. наявність певного місця для відповідей;  
  8. правильність розташування елементів завдання;  
  9. подібність інструкції для усіх випробовуваних;  
  10. адекватність інструкції формі і змісту завдання. 
Множина тестових завдань за усіма модулями експертної моделі  знань  складає  тестовий  простір.  Множина  тестових завдань,  виконання  одного  з  яких  особою,  що  тестується,  гарантує виконання інших називається класом еквівалентності. Повний тест – це підмножина тестового простору, що забезпечує об’єктивну оцінку відповідності між особовою моделлю і експертною моделлю знань. Ефективний тест – це оптимальний за обсягом повний тест. 
Тестування  у  педагогіці  виконує  три  взаємопов’язані функції:
  1. діагностичну; 
  2. навчальну; 
  3. виховну. 
Діагностична функція має за мету визначити рівень знань, умінь та навичок суб’єкта навчання. Навчальною  функцією  тестування  є  мотивація  суб’єкта навчання до активації зусиль із засвоєння навчального матеріалу. Для  підвищення  ролі  цієї  функції,  можуть  використовуватися додаткові  міри  стимулювання,  наприклад,  наявність  орієнтованого  переліку  питань  для  самостійної  підготовки,  наявність безпосередньо у тесті підказок, спільний аналіз результатів тесту. Виховна  функція  проявляється  в  періодичності  і  неминучості тестового контролю. Це дисциплінує, організує і спрямовує діяльність суб’єктів навчання, допомагає виявити та усунути недоліки знань, формує прагнення розвивати свої здібності. 
Окремі  види  традиційних  форм  педагогічного  контролю можуть  виконувати,  як  правило,  тільки  деякі  з  цих  функцій, наприклад, семінари – діагностичну, навчальну і виховну функції, екзамени – тільки діагностичну. 
Тестування  широко  використовується  у  всьому  світі  для контролю знань, причому не тільки у навчальних закладах, де воно  набуло  особливого  поширення.  Широко  застосовується тестування у медицині для виявлення симптомів захворювання і  різноманітних  психологічних  або  психометричних  досліджень,  у  виробництві  для  оцінювання  кандидатів  на  певні посади або для атестації співробітників. 
Існують дві форми проведення тестування знань:
1. проходження  тестів  у  письмовій  формі  з  подальшою перевіркою вручну;  
2. за допомогою комп’ютерних систем тестування знань. 
Системи  першого  типу  сформувалися  історично  разом  з іншими  елементами  системи  освіти  і  на  сьогодні  не  витримують  жодної  критики,  оскільки  мають  безліч  недоліків:  неможливість  автоматичної  обробки  результатів  тестування, велика кількість рутинної роботи, що полягає на викладача при такій  організації  тестування,  дуже  мала  швидкість  обробки результатів і головний недолік – необ’єктивність оцінок тестування, їх умовний приблизний характер. У сьогоднішніх умовах  стрімкого  зростання  інформаційних  технологій  неавтоматизовані системи тестування знань виглядають архаїчно. Тому дуже актуальним завданням є автоматизація процесу тестувань шляхом використання комп’ютерних систем тестування знань.